Становлення мого нового хобі
Все почалось навесні, тоді мені спала на думку чергова ідея для фотосесії, і я дуже загорівся нею. Підготовка йшла досить непогано, знайшлися декілька заочно підходящих локацій і, як потеплішає, планував вибратися, щоб заздалегідь подивитися все на власні очі і на місцевості одразу прикинути у голові варіанти майбутніх кадрів. Набагато складніше було з одягом і аксесуарами, оскільки бутафорні брати десь у прокаті зовсім не хотілося, а щось цікаве знайти не таке просте завдання! Особливо з урахуванням бажання використовувати для створення образів предмети гардеробу та атрибути із натуральної шкіри.
У процесі пошуку довелося дослідити безліч закордонних інтернет-магазинів та каталогів, довго вибирати розміри, вивчаючи таблиці та нечисленні відгуки. Як це часто буває, багато досить цікавих моделей вже зняті з виробництва, залишивши після себе тільки зображення у мережі, щодо них довелося йти на компроміс і заміняти чимось хоча би віддалено схожим. Зрештою, вибір був зроблений і практично для всього на користь найменших можливих розмірів, тепер залишалося лише чекати від чотирьох до восьми тижнів. І ось на початку червня диво сталося, і замовлення приїхало, хоч і не в повному обсязі, по ще декількох позиціях інформація на сайтах виявилася неактуальною. Але на цьому «приємні» сюрпризи не закінчилися, одяг був гігантських розмірів і подеколи з дивними пропорціями, проте на ньому красувалась літера «S». Вже на другій речі мені почало здаватись, що чи то я ніколи в житті не бачив живої людини, чи у виробника не зовсім уявляють, як вона виглядає. Покрутивши все у руках та примірявши на реальній дівчині з параметрами, які не більш ніж на пару сантиметрів відрізняються від модельних, усі замовлення вирушили назад. Єдине, що можу сказати, якість матеріалів була досить гарна. Цікаво, а що отримав би, замовивши аналоги з Китаю?!
Далі занурюватись у компромісні рішення ніякого бажання не було, і я подумав: «Чому би не зробити все необхідне власноруч?!», тим більше шкіра як матеріал за своїми фізичними властивостями, тактильними відчуттями і зовнішнім виглядом мені дуже подобається. І тут починається найцікавіше!
Деякі знання про властивості та можливості шкіри у мене вже були, адже цікавився нею і раніше, і не тільки стосовно фотографії, але цього було замало для початку дій. Тому насамперед почав із пошуку та вивчення корисних статей і форумів, добре, що інформації у мережі достатньо, і вже через короткий проміжок часу я мав уявлення про види шкіри, особливості виробництва, відмінності різних методів фарбування, розбивки тощо. Від майстрів також дізнався багато цікавих речей та хитрощів, настав час переходити від теорії до практики. Для початку вирішив потренуватись на шматках, які вже й не пам’ятаю від чого залишились, щоб, так би мовити, гуль трохи понабивати, перед тим, як братися за щось серйозне. Перший же досвід підказав список необхідного на додаток інструменту, особливо для встановлення металевої фурнітури бо за допомогою молотка, як у деяких відео на YouTube, однаково добре встановити десятки люверсів і заклепок не уявлялося можливим без довготривалої практики. Тому для вирішення цього питання придбав спеціальний ручний прес, незважаючи на ціну і те, що під кожен розмір і вид фурнітури потрібні окремі насадки, вже після десятка-другого повторень, остаточно відчувши тонкощі процесу, діло пішло набагато швидше і з гарною повторюваністю результату.
Залишалося ще одне з найважливіших завдань – вибір шкіри. Завдяки отриманій інформації, я розумів, яку приблизно шкіру хотів використати, але поїздити довелося чимало бо десь асортимент був невеликий, а десь не було в наявності того, що хотів. Довго перебираючи рулони скручених шкір, розкочуючи кожну вподобану і розглядаючи вздовж і поперек, відчуття непередавані хочу сказати, навіть дитиною у магазині іграшок чи солодощів не відчував такого! Зрештою я все-таки знайшов потрібне.
Ще у процесі вибору шкіри я вирішив, що спочатку зроблю кілька портупей, які зараз стали доволі популярними. Це буде і хороше тренування для мене перед майбутніми великими справами, і можна надалі задіяти їх у фотосесіях. Тому передивився у інтернеті безліч дизайнів від найпростіших із трьох ременів до справжніх витворів мистецтва, і, вивчивши основні принципи, взявся за прототип, озброївшись кільцями, купкою стрічок та степлером. І тут треба подякувати моїй дівчині, що витримала всі ці муки, поки я винаходив де і як повинні розташовуватися ремені, куди згодом поставити пряжки, щоб портупею можна було легко одягати та регулювати по фігурі. І мені здається, що на людині прототип робиться набагато швидше і продуктивніше, ніж на манекені, легше врахувати анатомічні аспекти у дизайні, наприклад, при рухах і т. д.
Подальше виготовлення портупеї вже було справою техніки, з примірками по ходу вирізання та кріплення нових ременів. Звичайно, при переносі розмірів з прототипу потрібно було врахувати різницю між ременями зі шкіри та стрічками з тканини, але тут проблем не виникло, до того ж я заздалегідь додав по декілька сантиметрів на запас ременям, які заходять у пряжки. Однак процес трохи затягнувся бо під кінець мені закортіло зробити портупею більш універсальною і для кріплення двох передніх ременів застосувати карабіни, щоб їх можна було чіпляти за різні кільця для зручності і тим самим змінювати зовнішній вигляд.
Без ще однієї гулі на лобі все ж таки не обійшлося! Попрацювавши з цією шкірою та зробивши кілька портупей, зрозумів, що, власне, для досягнення мети, заради якої почався увесь процес, шкіра потрібна товстіша і жорсткіша, і, в ідеальному випадку, з іншим покриттям. Як з’ясувалося пізніше, відшукати саме таку буде важко, хіба що на спеціалізованих виставках або замовляти з-за кордону, а якість шкіри вітчизняних виробників, на жаль, не вражала зовсім.
Фотосесії з цією ідеєю довелося поки що відкласти до наступної весни, але я твердо вирішив розвиватися у виготовленні речей зі шкіри і не йти на компроміси, а робити одяг і аксесуари за своїм баченням, тим більше бажання стає тільки сильнішим, а деякі навички та інструмент вже є і надалі будуть розширюватись.
Тим часом, нещодавно першій зробленій мною портупеї довелося побувати на зйомці та обхопити своїми ременями тіло гарної дівчини. Сіла вона як має бути, всі регулювання та дизайнерські рішення перевершили мої найсміливіші очікування, особливо враховуючи, що вона все-таки перша і її шлях був найскладнішим. Власне, саме цей успіх і надихнув на написання статті.
Працювати зі шкірою мені дуже сподобалось і виявилося надзвичайно приємним заняттям, не дивлячись на усі труднощі, тому буду продовжувати виготовляти портупеї, поступово ускладнюючи їх, а для бажаючих замовити портупею можу запропонувати розробку індивідуального дизайну з точною підгонкою по фігурі.
Якщо ви дочитали до цього місця і виникло питання: «То що ж це за ідея фотосесії така, про яку стільки разів згадується?», то поки можу лише сказати, що зараз корегую її через події, описані вище, і вже незабаром планую опублікувати, і тоді впаде завіса таємниці.